Білірубіном називають жовчний пігмент, речовина, яка утворюється при розпаді гемоглобіну, міоглобіну і цитохромів в ретикулоендотеліальній системі селезінки і печінки. Для діагностичних цілей білірубін поділяють на дві фракції: прямий (зв’язаний або кон’югований) і непрямий (вільний або незв’язаний). В гепатоцитах білірубін ферментативно пов’язаний із залишками глюкуронової кислоти. Ця форма називається прямою або зв’язаною. Білірубін не звязаний з глюкороновою кислотою зв’язується з альбуміном і називається вільний або непрямий. Непрямий білірубін розраховується як різниця між загальним і прямим білірубіном.
Вимірювання сироваткового білірубіну широко використовується для діагностики захворювань печінки, гемолітичної анемії, оцінки ступеня тяжкості різних жовтяниць.
Білірубін прямий (зв’язаний, кон’югований) – показник патології печінки. Це малотоксична фракція загального білірубіну, що утворюється в печінці при розпаді гемоглобіну, міоглобіну і цитохромів, зв’язана з глюкуроновою кислотою. Проведення тесту призначають для диференціальної діагностики гіпербілірубінемій. Концентрація прямого білірубіну наростає в сироватці крові при різних захворюваннях печінки, що супроводжуються ураженнями її паренхіми: при вірусних гепатитах, гострих токсичних гепатитах, патології жовчовивідних шляхів – холециститі, холангіті, обтурації жовчних проток, пухлинах.
Наростання вмісту прямого білірубіну відбувається при печінкових (паренхіматозних) жовтяницях. Причиною такого підвищення є запальний процес/набряк в печінці, внаслідок чого підвищується тиск у жовчних протоках і частина жовчі потрапляє в кров. Збільшення прямого білірубіну можливе також при підпечінковій (обтураційній) жовтяниці через порушення відтоку жовчі і попадання її в кров. Оскільки жовч при обтурації загальної жовчної протоки не потрапляє в кишечник, то кал стає ахолічний (знебарвлюється), а в сечі з’являється прямий білірубін, оскільки зв’язаний (прямий) білірубін проникає через нирковий фільтр. Непрямий білірубін, не здатний проникати через нирковий фільтр.
Білірубін непрямий (вільний, незв’язаний) – показник патології печінки. Білірубін непрямий – фракція загального білірубіну. Білірубін непрямий визначається як різниця при визначенні білірубіну загального і білірубіну прямого. Проведення тесту призначають для диференціальної діагностики гіпербілірубінемії. Вміст непрямого білірубіну збільшується при гемолітичній анемії (гемолізі еритроцитів), при жовтяниці новонароджених, хворобі Жильбера (доброякісна гіпербілірубінемія). Збільшення вмісту непрямого білірубіну у крові відзначається при таких захворюваннях і станах: Обтурація внутрішньопечінкових і позапечінкових жовчних проток: холецистит, холангіт, пухлина голівки підшлункової залози, біліарний цироз первинний і вторинний. Пошкодження печінкових клітин, особливо в пізньому періоді хвороби – при гепатиті (вірусні гепатити, включаючи і ураження при цитомегаловірусній інфекції та інфекції, викликаній вірусом Епштейн-Барр), токсичне ураження печінки (медикаментозний гепатит). Пухлини печінки та метастази. Холестаз (препарати, що викликають холестаз). Жирова дистрофія. Синдром Дубіна-Джонсона (гіпербілірубінемія, обумовлена порушенням переносу прямого білірубіну з печінкових клітин в жовч). Синдром Ротора (одночасне порушення процесів глюкоронування в гепатоциті та транспорту прямого білірубіну через клітинну мембрану).